Скільки освіти ми маємо дати молодим людям?
Деякий час тому ми у FIZE у відкритому листі свідомо поставили принципове питання: чи справді, з огляду на зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, сьогодні доречно обговорювати послаблення обов’язкової шкільної освіти – чи, можливо, нам варто говорити про протилежне?
Нашою відправною точкою при цьому не була вимога «більше школи» заради самої школи. Нас радше цікавить питання, який мінімальний рівень освіти сьогодні потрібен молодим людям, щоб вони могли самостійно будувати своє подальше життя та успішно діяти в дедалі складнішому професійному й суспільному середовищі.
Тому ми, серед іншого, запропонували обговорити, чи не варто в майбутньому тісніше пов’язати обов’язкову денну шкільну освіту з досягненням певної освітньої мети, а не лише з визначеною кількістю років, проведених у школі. Ми також поставили питання, чи повинні нинішні Hauptschulabschluss або Berufsreife – перший рівень шкільної кваліфікації в Німеччині – у довгостроковій перспективі й надалі залишатися тим рівнем освіти, після досягнення якого загальноосвітня школа може вважати своє основне завдання виконаним.
На цей відкритий лист ми тепер отримали детальну відповідь від Міністерства освіти та дошкільного виховання землі Мекленбург-Передня Померанія. Ми хотіли б щиро подякувати за неї. Адже саме це й було метою нашого відкритого листа: не проголосити готове рішення в галузі освітньої політики, а започаткувати дискусію.
Відповідь із Мекленбургу-Передньої Померанії дуже наочно демонструє, чому така дискусія необхідна. Міністерство зазначає, що навіть Berufsreife – перший шкільний атестат – для частини учнів уже є значною перешкодою. Тому доступний для здобуття перший шкільний атестат, який відкриває шлях до професійної освіти, має особливе значення для учнів із нижчою успішністю. Водночас Міністерство вказує на різні форми підтримки: системи раннього виявлення учнів, які ризикують залишитися без атестата, добровільний десятий рік навчання, посилення базових компетентностей, а також можливості отримати відсутній атестат пізніше, наприклад у межах року професійної підготовки.
І саме тут зустрічаються дві різні точки зору.
Одна з них ставить питання: як ми можемо забезпечити, щоб і ті учні, для яких уже сьогодні перший шкільний атестат є серйозною перешкодою, могли здобути доступну для них кваліфікацію, що відкриває шлях до професійної освіти? Це важливе питання.
Ми у FIZE додатково ставимо інше питання: чи маємо ми визначати мінімальні суспільні вимоги до освіти, виходячи з того рівня, якого сьогодні може досягти якомога більша кількість людей, – чи з того рівня освіти та компетентностей, який буде потрібен молодим людям у майбутньому? Адже вимоги до них не зменшуються. Цифровізація та штучний інтелект змінюють професії та професійні профілі. Інформаційна та медійна грамотність стають дедалі важливішими. Економічні, суспільні та політичні взаємозв’язки стають складнішими. Критичне мислення, здатність розв’язувати проблеми та вміння постійно здобувати нові знання набувають дедалі більшого значення.
Якщо ми, таким чином, дійдемо висновку, що в майбутньому молодим людям буде потрібно більше компетентностей, то, з нашої точки зору, відповіддю не може бути збереження низьких вимог лише тому, що частина учнів уже сьогодні має труднощі з досягненням нинішнього рівня. Інша можлива відповідь: підвищити вимоги – і водночас посилити підтримку, щоб якомога більше молодих людей справді могли досягти цього вищого рівня. Із цим для нас пов’язане друге принципове питання. У своїй відповіді Мекленбург-Передня Померанія описує можливості, які існують після завершення встановленого періоду обов’язкової денної шкільної освіти, якщо шкільний атестат ще не отримано. Це важливо й необхідно.
Але ми запитуємо себе:
Який рівень освітніх результатів має забезпечувати вже сама загальноосвітня школа – і що ми можемо або хочемо залишити наступним етапам освітнього шляху? При цьому варто відзначити, що саме Міністерство дуже широко визначає завдання школи: школа має не лише передавати знання, а й сприяти становленню молодих людей як зрілих і дієздатних членів нашого суспільства.
Можливо, саме тут і полягає справжнє питання майбутнього: які мінімальні компетентності будуть потрібні зрілій молодій людині у 2030 чи 2040 році – і якою має бути школа, щоб якомога більше молодих людей могли набути цих компетентностей?
Можливо, саме тут і полягає справжнє питання майбутнього: які мінімальні компетентності будуть потрібні зрілій молодій людині у 2030 чи 2040 році – і якою має бути школа, щоб якомога більше молодих людей могли набути цих компетентностей?
Тому ми щиро дякуємо Міністерству освіти та дошкільного виховання землі Мекленбург-Передня Померанія за детальний і предметний розгляд нашого відкритого листа. Різні точки зору не є перешкодою для діалогу. Саме з них діалог і починається.
